Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм

від 29 жовтня 1971 року

(Про приєднання до Конвенції див. Закон N 738-XIV від 15.06.99)

Держави-учасниці,
занепокоєні зростаючим поширенням незаконного відтворення фонограм і шкодою інтересам авторів, артистів-виконавців і виробників фонограм, яка завдасться в результаті цього;
переконані в тому, що охорона інтересів виробників фонограм від подібних актів відповідатиме також інтересам артистів-виконавців і авторів, виконання і твори яких записані на зазначені фонограми;
визнаючи високу цінність роботи, проведеної в цій галузі Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності;
прагнучи не завдавати ніякої шкоди діючим міжнародним конвенціям і, зокрема, не перешкоджати будь-яким чином більш широкому прийняттю Римської конвенції від 26 жовтня 1961 року, яка забезпечує охорону інтересів артистів-виконавців і органів радіомовлення, як і виробників фонограм;
погодилися про таке:

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції слід розуміти:

a) під "фонограмою" - будь-який виключно звуковий запис звуків;

b) під "виробником фонограм" - фізичну або юридичну особу, яка першою зробила запис звуків на фонограмі;

c) під "копією" - носій, який містить звуки, записані безпосередньо або опосередковано з фонограми, і який включає всі або значну частину звуків, записаних на цій фонограмі;

d) під "розповсюдженням серед публіки" - будь-який акт, за допомогою якого копії безпосередньо або опосередковано пропонуються публіці взагалі або будь-якій її частині.

Стаття 2

Кожна держава-учасниця зобов'язується охороняти інтереси виробників фонограм, які є громадянами інших країн-учасниць, від виробництва копій фонограм без згоди виробника і від ввозу таких копій кожного разу, коли згадані виробництво або ввіз здійснюється з метою їх розповсюдження серед публіки, а також від розповсюдження цих копій серед публіки.

Стаття 3

За національним законодавством кожної держави-учасниці зберігається право визначення юридичних заходів, за допомогою яких ця Конвенція буде застосовуватись і які будуть включати один або більше із наступних заходів: охорона за допомогою надання авторського права або іншого особливого права; охорона за допомогою законодавства щодо нечесної конкуренції; охорона за допомогою кримінальних санкцій.

Стаття 4

За національним законодавством кожної держави-учасниці зберігається право визначення терміну дії охорони, яка надається. Проте, якщо національне законодавство передбачає визначений термін охорони, то цей термін не повинен бути меншим двадцяти років, починаючи або з кінця року, в якому було зроблено перший запис фонограми, або з кінця року, коли вона була вперше опублікована.

Стаття 5

У тих випадках, коли одна з держав-учасниць, відповідно до свого національного законодавства, вимагає виконання формальностей як умов, за яких забезпечується охорона інтересів виробників фонограм, ці формальності вважаються виконаними, якщо всі дозволені копії фонограм, що розповсюджуються серед публіки, або їхні упаковки мають спеціальний напис у вигляді символу із зазначенням року першого видання, проставлений так, щоб було чітко видно, що ця фонограма перебуває під охороною; якщо копії або їхні упаковки не визначають виробника фонограм, його правонаступника або власника ліцензії шляхом зазначення його прізвища, марки або іншого відповідного позначення, то напис повинен також включати прізвище виробника, його правонаступника або власника виключної ліцензії.

Стаття 6

Кожна держава-учасниця, яка забезпечує охорону шляхом надання авторського права або іншого особливого права чи шляхом застосування кримінальних санкцій, може передбачати у своєму національному законодавстві обмеження щодо охорони інтересів виробників фонограм такого ж характеру, що й ті, які допускаються відносно охорони інтересів авторів літературних і художніх творів. Проте обов'язкові ліцензії можуть бути передбачені тільки в тому разі, коли задоволені всі наступні умови:

a) відтворення призначається для використання виключно з метою навчання або наукових досліджень;

b) ліцензія дійсна тільки для відтворення на території держави-учасниці, компетентні органи якої надали ліцензію, і не буде поширена на експорт копій;

c) відтворення, здійснене на підставі ліцензії, передбачає право на справедливу винагороду, яка визначається згаданими органами з врахуванням, поряд з іншим, кількості копій, що будуть виготовлені.

Стаття 7

1) Ця Конвенція в жодному випадку не може бути витлумачена як така, що обмежує або завдає шкоди охороні інтересів авторів, артистів-виконавців, виробників фонограм або органів радіомовлення, яка надається національним законодавством або міжнародними конвенціями.

2) Національне законодавство кожної держави-учасниці визначає, в разі необхідності, сферу дії охорони інтересів артистів-виконавців, виступи яких записані на фонограму, а також умови, за яких вони можуть користуватись такою охороною.

3) Жодна держава-учасниця не зобов'язана виконувати положення цієї Конвенції щодо фонограм, записаних до набуття чинності цією Конвенцією на території даної держави.

4) Кожна держава-учасниця, національне законодавство якої на 29 жовтня 1971 року надає виробникам фонограм охорону їхніх інтересів тільки на основі місця першого запису, може шляхом повідомлення, депонованого у Генерального директора Всесвітньої організації інтелектуальної власності, заявити, що вона буде застосовувати цей критерій замість критерію громадянства виробника.

Стаття 8

1) Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності збирає і публікує інформацію щодо охорони фонограм. Кожна держава-учасниця негайно повідомляє Міжнародному бюро всі нові закони і офіційні тексти з цього питання.

2) Міжнародне бюро надає будь-якій державі-учасниці, на її прохання, інформацію з питань щодо цієї Конвенції, а також здійснює дослідження і забезпечує обслуговування з метою полегшення здійснення охорони, передбаченої цією Конвенцією.

3) Міжнародне бюро виконує функції, викладені в попередніх пунктах 1 і 2, у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури та Міжнародною організацією праці відносно питань, що стосуються їхньої відповідної компетенції.

Стаття 9

1) Ця Конвенція депонується у Генерального Секретаря Організації Об'єднаних Націй. Вона залишається відкритою для підписання до 30 квітня 1972 року будь-якою державою, що є членом Організації Об'єднаних Націй, однієї із спеціалізованих установ, пов'язаних з Організацією Об'єднаних Націй, або Міжнародного агентства з атомної енергії чи стороною Статуту Міжнародного Суду.

2) Ця Конвенція підлягає ратифікації або прийняттю державами, що її підписали. Вона відкрита для приєднання до неї будь-якої держави, згаданої у пункті 1 цієї статті.

3) Акти ратифікації, прийняття або приєднання депонуються у Генерального Секретаря Організації Об'єднаних Націй.

4) Мається на увазі, що в той момент, коли держава стає пов'язаною цією Конвенцією, вона повинна бути у змозі, відповідно до свого національного законодавства, втілювати в життя положення цієї Конвенції.

Стаття 10

Ніякі застереження щодо цієї Конвенції не допускаються.

Стаття 11

1) Ця Конвенція набуває чинності через три місяці після депонування п'ятого акта ратифікації, прийняття чи приєднання.

2) Для кожної держави, що ратифікує або приймає цю Конвенцію чи приєднується до неї після депонування п'ятого акта про ратифікацію, прийняття або приєднання, ця Конвенція набуває чинності через три місяці після дати, коли Генеральний директор Всесвітньої організації інтелектуальної власності повідомляє держави, відповідно до пункту 4 статті 13, про депонування цією державою відповідного акта.

3) Кожна держава може в момент ратифікації, прийняття або приєднання чи в будь-який час пізніше заявити, направивши повідомлення Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй, що ця Конвенція застосовна до всіх або до якої-небудь однієї з територій, міжнародні відносини яких вона забезпечує. Це повідомлення набуває чинності через три місяці після дати його одержання.

4) Проте попередній пункт не може бути ні в якому випадку витлумачений як такий, що означає мовчазне визнання або прийняття якою-небудь державою-учасницею фактичного стану на будь-якій території, на яку ця Конвенція поширюється іншою державою-учасницею через зазначений пункт.

Стаття 12

1) Кожна держава-учасниця має право денонсувати цю Конвенцію або від свого імені, або від імені якої-небудь чи всіх територій, згаданих у пункті 3 статті 11, направивши письмове повідомлення Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй.

2) Денонсація набуває чинності через дванадцять місяців після дати одержання Генеральним Секретарем Організації Об'єднаних Націй згадуваного в попередньому пункті повідомлення.

Стаття 13

1) Ця Конвенція підписується в одному примірнику англійською, іспанською, російською і французькою мовами, причому всі ці чотири тексти мають однакову силу.

2) Офіційні переклади будуть забезпечені Генеральним директором Всесвітньої організації інтелектуальної власності після консультації із заінтересованими урядами арабською, голландською, італійською, німецькою і португальською мовами.

3) Генеральний Секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє Генерального директора Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Генерального директора Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури та Генерального директора Міжнародного бюро праці про:

a) держави, які підписали цю Конвенцію;

b) депонування актів ратифікації, прийняття або приєднання;

c) дату набуття чинності цією Конвенцією;

d) будь-яку заяву, про яку було надіслано повідомлення відповідно до пункту 3 статті 11;

e) одержання повідомлень про денонсацію.

4) Генеральний директор Всесвітньої організації інтелектуальної власності повідомляє державам, згаданим у пункті 1 статті 9, про всі повідомлення, одержані через застосування попереднього пункту, а також про заяви, зроблені відповідно до пункту 4 статті 7 цієї Конвенції. Він також повідомляє про згадані заяви Генерального директора Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури та Генерального директора Міжнародного бюро праці.

5) Генеральний Секретар Організації Об'єднаних Націй направляє в двох відповідним чином завірених примірниках цю Конвенцію всім державам, згаданим у пункті 1 статті 9.

  • An Image Slideshow
  • An Image Slideshow